PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9Imh0dHA6Ly9pbnZpY3R1c2dhbWVzLnN0Yi51YS8iIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Павло Мамонтов: головна мета – гідно представити Україну на Іграх Нескорених

Ігри Нескорених

Вже за півтора місяця 15 українців вперше візьмуть участь в міжнародному змаганні для учасників бойових дій Invictus Games, про які ми розповідали раніше. Учасник Павло Мамонтов розповів, чому вирішив взяти участь в “Іграх Нескорених”, як проходить підготовка і виходить поєднувати роботу, сім’ю і виснажливі тренування.

Про рішення брати участь в “Іграх Нескорених”

Коли я побачив відео зі змагань у США, в мене навіть з’явився ком у горлі – з одного боку було дуже важко, але з іншого – я пишався і радів за хлопців, яких бачив на відео, частина з них була після ампутації. Я подумав – ці змагання крута штука, молодці ті, хто проводять їх і ті, хто приймають в них участь.

Про відбір

Про відбір я дізнався від волонтерів, мені сказали, що Україна подала заявку на участь в “Іграх Нескорених”. Я був один з тих, хто подав заявку ще тоді, коли організатори дивилися, чи знайдуться охочі брати участь. Підготовка до відбору була не стільки фізично складною, скільки морально і психологічно. Було іноді настільки важко, що сил тренуватися просто не було. Я тоді працював на одній фірмі, їздив до Італії, Єгипту і навіть там доводилося знаходити тренажерні зали та тренуватися.

Про підтримку

Для мене, перш за все, участь – це боротьба над собою, над своїми недоліками, які з’явилися після поранення. Для мене це поштовх – змусити себе рухатися далі. Мене підтримала дружина – ми разом почали займатися, спорт став для нас сімейним дозвіллям.

Про тренування

Тренування займають дуже багато часу. Кожен день потрібно проїжджати на велосипеді мінімум 60-70 кілометрів і ще залишати час для підготовки до інших дисциплін – веслування і плюс спільні тренування. Мені довелося навіть відкинути деякі аспекти свого життя. Я займався англійською – довелося зменшити кількість занять. Паралельно я вчуся в Українському Католицькому Університеті на публічному адмініструванні, там довелося раніше здавати сесію. В цілому, об’єднувати такий ритм із сім’єю, роботою і навчанням дуже складно.

Про думки все кинути

Іноді такі думки виникають, це природно, я вважаю. Але коли вони з’являються, ти відразу ж їх відкидаєш, відкривається друге дихання і ти рухаєшся далі. Все-таки назва цих ігор – “незламні”, “нескорені”, це потрібно враховувати і відповідати своєму статусу.

Про цілі

Звичайно ж, як будь-якого спортсмена, людині, хочеться перемоги, але це не головна мета для мене. Основна мета – гідно представити Україну. Щоб побачили, що українці такі ж як і вони, і не дивлячись на те, що ми живемо в різних країнах і говоримо на різних мовах, ми – одне ціле.

Про мотивацію

Перше – максимально добре показати себе. Друге – познайомитися з нашою діаспорою в Канаді, і хлопцями-учасниками з інших країн. Третє – звичайно ж, довести, що я зможу витримати такий натиск, такий ритм, перебороти себе.

Читайте більше цікавих новин в Viber і Telegram СТБ
https://chats.viber.com/stbua
https://t.me/stbua