PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Учасник Ігор Нескорених Валерій Рак: інтерв'ю | Ігри Нескорених
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9Imh0dHA6Ly9pbnZpY3R1c2dhbWVzLnN0Yi51YS8iIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Валерій Рак: Тренування до Invictus Games – моя реабілітація

Ігри Нескорених

Вже з 24 вересня глядачі телеканалу СТБ зможуть спостерігати за нашої збірної на Invictus Games – змаганнях для воїнів, які отримали поранення на полі бою. Цього року наші бійці вперше братимуть участь в іграх. Учасник української команди Валерій Рак розповів нам, як мало не пропустив відбір до збірної і як зараз переступає через свої сили на тренуваннях до змагань “Ігри Нескорених”.

Читайте також: Invictus Games: історія виникнення проекту

Чому вирішив брати участь

Я хотів спробувати себе. Не маючи таких можливостей як здорова людина, я хотів переступити через кордон, через межу. Межа – це моє поранення.

Про побратима

Про відбір я дізнався, перебуваючи в госпіталі, я побачив інформацію на Фейсбуці, у свого друга. Він написав “гей, ви, поранені, хто ще не записався на відбір на спортивні змагання?”. Я зацікавився, з’ясував що це за відбір, дізнався що “Ігри Нескорених” – це змагання для поранених, які заснував принц Гаррі, прочитав всю історію. Потім дізнався коли буде проходити відбір, заздалегідь відправив свої дані, думаю “можливо я пройду».

Друг, який зробив пост, теж пройшов в збірну. Ми служили в одному батальйоні і тільки завдяки йому і я зацікавився. Можливо, якби писав хтось інший я б і не звернув увагу.

Про відбір

Перший раз мої дані не дійшли, я бачу – в Києві вже пройшов перший етап відбору, або у Львові, я вже не пам’ятаю. Я побачив, що мій друг, побратим теж проходить відбір, я йому зателефонував, кажу, – “Як так, ви вже проходите відбір, а мені ніхто не зателефонував?”. Він припустив, що мої дані просто не дійшли. Так і вийшло. Цього разу я вийшов на організаторів вже в телефонному режимі і потрапив на останній, додатковий відбір, і таким чином я потрапив.

“На відборі хотілося прорватися”

Найважче було те, що я фактично тільки вийшов з госпіталю. У реабілітаційний центр я приїхав ще на костилях і коли вийшов, міг ходити тільки спираючись на палицю. І фізичних вправ міг робити дуже мало. Ще з госпіталю я змушував себе робити деякі речі – віджимався, присідав, наскільки міг. Найважче – я ще не був підготовлений. А на відборі хотілося прорватися, хоч нам і сказали «не змагайтеся, це відбір, щоб побачити що ви на даному етапі здатні”.

Про тренування

Тренування займають весь мій вільний час. Так вийшло, що у мене є можливість тренуватися щодня – я зараз не працюю, фактично я ще на реабілітації. І моя реабілітація – це тренування. Це частина життя.

Про цілі на “Іграх Нескорених”

Мета будь-яких змагань – це перемога. Ще одна моя мета – побачити інших бійців, познайомитися, дізнатися їх історії. А моя мотивація – це розвиток, подальша реабілітація.

Читайте більше цікавих новин в Viber і Telegram СТБ